Хортинг – національний вид спорту України. Його засновано в нашій країні у 2008 році. Офіційне визнання хортингу видом спорту відбулося за наказом зі знаковим номером – Наказ № 3000 Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту до Дня Незалежності України від 21 серпня 2009 року.

Слово «хортинг» походить від назви відомого в світі славетного острова Хортиця, де була розташована Запорозька Січ, яка відіграла прогресивну роль у історії українського народу. Система підготовки, виховання характеру в найжорстокіших рукопашних двобоях, у яких дозволялася вся можлива техніка самооборони, вдосконалення майстерності та надбання змагального духу запорозьких козаків лягли в основу хортингу як виду спорту.

ХОРТИЦЯ – козацький дім,

Оплот хоробрості і слави,

Дух велетів витав у нім,

Як символ вільної держави.

В здоровім тілі – сильний дух –

Ця істина усім відома,

Життя – змагання й вічний рух –

Умів прадавніх аксіома.

І ми взяли ще з тих часів,

Найкраще, мудре і корисне,

Назвали ХОРТИНГОМ наш спорт –

Від ХОРТИЦЯ – це слово, звісно ж.

Він поєднав новітній стиль,

Й секрети успіхів колишніх…

Основні завдання у розвитку хортингу:

 Забезпечення громадянам України рівних можливостей займатися хортингом.

 Поліпшення якості процесу фізичного виховання і освіти населення, особливо дітей та молоді.

Формування у населення, особливо у дітей та підлітків, стійкого інтересу і потреби в регулярних заняттях хортингом, підвищення рівня освіченості в галузі фізичної культури, спорту і здорового способу життя.

Складові занять з хотингу.

У вступній, як і в інших частинах заняття, вирішуються насамперед освітні завдання:

- розучування стройових вправ, шикування, перешикування, поворотів тощо.;

- освоєння різних способів базових переміщень хортингу, ходьби і бігу;

- закріплення виконання простих засвоєних рухів (стрибків з просуванням вперед на одній і двох ногах, повторення блокуючих рухів руками у верхній, середній та нижній рівень у техніці хортингу);

- використання підвідних вправ для успішного оволодіння складними рухами, включеними в заняття;

- розвиток швидкості реакції і активізація уваги дітей;

- розвиток динамічного орієнтування в просторі;

- залучення різних органів і систем у постійно збільшуване фізіологічне навантаження;

- розминка ступні і попередження плоскостопості.

 В основній частині за допомогою загальнорозвиваючих вправ вирішуються вже інші завдання:

- педагог повинен забезпечити формування правильної постави;

- сприяти підготовці організму дитини до навантаження, для того за допомогою певних вправ розігріти різні частини тіла, що попередить травматизм і забезпечить найкращий результат у виконанні руху;

- застосовувати та підбирати вправи для створення умов успішного оволодіння рухів, які розучуються.

Основні рухи включаються для початкового розучування, закріплення, вдосконалення та забезпечення достатнього фізіологічного навантаження, для розвитку певних фізичних якостей

 У заключній частині передбачається перехід від інтенсивної діяльності до спокійної, зниження фізіологічного навантаження, з тим, щоб протягом 2-4 хв після заняття пульс дитини прийшов в початковий стан. Це досягається включенням малорухомих ігор і ходьби у різному темпі.

Тривалість занять хортингу:

- у молодшій групі - ранній вік (від 2 до 3 років) складає від 20 до 30 хв - 2 рази на тиждень (72 заняття на рік);

- у середній групі - молодший дошкільний вік (від 3 до 4 років) складає 30 хв - 2 рази на тиждень (72 заняття на рік);

- у старшій групі - молодший дошкільний вік (від 4 до 5 років) складає від 30 до 45 хв - 3 рази на тиждень (108 занять на рік).